Історичний факультет ЗНУ



Історія факультету

Розвиток історичної освіти в Запорізькому національному університеті відбувався в два етапи. Перший етап був пов'язаний із створенням та діяльністю інституту народної освіти.

11 серпня 1930 року Раднарком України затвердив перелік інститутів і відділів, серед яких значився Запорізький інститут народної освіти. Виш будувався на базі місцевого педтехнікуму. Передбачалося, що це буде повноцінний вищий навчальний заклад, який готуватиме вчителів для загальноосвітньої школи, у тому числі середньої. Саме з нього починається традиція вищої педагогічної та історичної освіти в регіоні, яка, однак, мала характерні риси того часу. Інститут мав два сектори: профосвіти з факультетами загальнотехнічних і соціальних наук та виробничого навчання, а також сектор соціального виховання.

Спочатку в інституті було створено 7 кафедр - історичних наук, політекономії, педагогіки і дидактики, педології, літератури, математики і фізики. Кафедру історичних наук очолював Г.Г.Пилипенко.

У перші роки становлення інституту неодноразово змінювалося його цільове спрямування. Спочатку навчальний заклад був зорієнтований на підготовку вчителів для семирічних шкіл і професійних навчальних закладів. З травня 1931 року інститут складався з двох факультетів: соціально-економічного з історико-економічним і літературно-лінгвістичним відділеннями і техніко-математичного з фізичним і математичним відділеннями, та готував викладачів для робітничих факультетів, технікумів і шкіл фабрично-заводського навчання, а також асистентів для вишів. У 1933 році інститут переорієнтувався на підготовку вчителів для середньої загальноосвітньої школи. Навчальний заклад на цей час мав історичний факультет (з історичним та економічним відділеннями), мовно-літературний (українська й російська мова та література), фізико-хіміко-математичний.

У навчальних планах чільне місце було відведено ленінізму, діалектичному матеріалізму, політичній економії, історії радянського господарства й економічній політиці, теорії радянського господарства. Студенти вивчали також економічну географію, історію педагогіки, психологію, німецьку мову, методику спеціальних дисциплін. У 1933 році відбувся перший випуск істориків. Серед перших випускників факультету, яких залишили на викладацьку роботу у навчальному закладі був Іван Петрович Щербак. І молодий наполегливий юнак напередодні війни захистив кандидатську дисертацію. Темою його наукової роботи були події 1905 року на Запоріжжі.

Спеціальним наказом наркома освіти УСРР В.П.Затонського від 17 липня 1934 року було визначено факультети і набір студентів на 1934-1935 навчальний рік по кожному педінституту республіки. На історичний факультет Запорізького педагогічного інституту передбачався набір 30 чоловік.

Студенти, окрім власне навчання, постійно були задіяні в різних походах, рейдах, оглядах, конкурсах, «тижнях», «місячниках», «суботниках», яких у ті роки було безліч. Певною мірою це сприяло наближенню молоді до реальних життєвих проблем. Студенти були частими гостями серед робітників, на будівництві заводів, виїжджали в колгоспи і радгоспи області і, звісно, багато працювали в школах. Інститут здійснював шефство над кількома школами.

Історичний факультет у структурі педінституту був недовго: у 1936 році його переведено до Одеси. На декілька десятиліть Запорізький край втратив можливість готувати власні кадри істориків.

І тільки у 1971 році в структурі Запорізького педагогічного інституту з’являється новий факультет – історичний. Зважаючи на гостру нестачу в області вчителів історії, керівництво педінституту на чолі з ректором, відомим істориком, доктором історичних наук, професором Анатолієм Михайловичем Черненко за підтримки обласних органів влади порушило питання про відкриття в педінституті історичного факультету. У серпні 1971 року 60 абітурієнтів нового факультету стали першими студентами.

/gallery/2013/11/81-2013-11-09-11-46-04-dok.jpgСпочатку викладацький склад майбутнього факультету зосереджувався на кафедрі історії КПРС. Протягом 1970-1971 навчального року за конкурсом на вакантні посади доцентів були обрані Микола Степанович Руденко та Олександр Михайлович Мальований. Пізніше викладачами були обрані Ілля Михайлович Бірюльов, Василь Григорович Роїк, Анатолій Федорович Гордєєв, Іван Семенович Павлик, Леонід Романович Горланов, Надія Василівна Туркіна, Борис Якович Гарбарець. Збільшення кількості викладачів поставило на чергу денну питання про створення окремої спеціальної кафедри. Наказом міністерства освіти УРСР від 5 липня 1973 року була створена кафедра історії.

У цьому ж році відбулося організаційне оформлення факультету. Керуючись наказом міністерства освіти УРСР від 30 жовтня 1973 року №701-к, ректор інституту Анатолій Михайлович Черненко 12 листопада 1973 року видав наказ №228 про створення в структурі навчального закладу історичного факультету. Одночасно відбулося і збільшення набору студентів на майбутній навчальний рік.

Збільшення контингенту студентів, кількості навчальних дисциплін, об’ємів навантаження та майбутні перспективи зростання факультету призвели до поділу кафедри історії на: кафедри історії СРСР і УРСР та кафедри загальної історії (наказ міністерства освіти УРСР від 18 червеня 1974 р., №156 та наказ ректора інституту від 21 серпня 1975 р. №149-а). Факультет був зорієнтований на підготовку вчителів історії та суспільствознавства для загальних освітніх навчальних закладів, а з 1982 року – вчителів історії, суспільствознавства і радянського права. Навчання на факультеті спочатку тривало чотири роки, з потім – п’ять років.

У 1975 році історичний факультет випустив перших дипломованих вчителів історії та суспільствознавства. Більшість з них поїхала вчителювати у сільські школи нашої області і за її межі – розлетілися по всій Україні. Проте деякі випускники були рекомендовані для роботи у партійно-господарському секторі, у профспілкових організаціях, в органах внутрішніх справ та служби безпеки.

Серед викладацького складу факультету головним чином переважали випускники Дніпропетровського, Харківського, Київського, Одеського, Ростовського, Донецького університетів. Першими докторами історичних наук, професорами, що працювали на факультеті у другій половини 1970-х років, були Петро Іванович Гарчев та Василь Михайлович Мельник, які доклали багато зусиль у формування кадрового потенціалу факультету. Навчально-виховну та наукову роботу забезпечували кандидати історичних наук доценти Микола Степанович Руденко, Олександр Михайлович Мальований, Борис Якович Гарбарець, Анатолій Іванович Карагодін, Ілля Михайлович Бірюльов, Василь Григорович Роїк та інші викладачі. Випускники перших років пам’ятають яскраві лекції доктора філософських наук, професора Абрама Бенціоновича Когана, кандидата економічних наук, доцента Василя Олександровича Перев’язка, кандидата філологічних наук, доцента Василя Сергійовича Сокирка, кандидата педагогічних наук, доцента Володимира Олександровича Юматова, кандидата філологічних наук, доцента Віталія Федоровича Шевченка (нині доктора наук, професора). 

Значний внесок у становлення факультету зробили його декани – кандидати історичних наук, доценти Микола Степанович Руденко (1971-1974 рр.; 1976-1979 рр.); Василь Григорович Роїк (1974-1976 рр.); Ілля Михайлович Бірюльов (1979-1982 рр.; 1984-1987 рр.); Семен Федотович Орлянський (1982-1983 рр.); доктор юридичних наук, професор Володимир Михайлович Лебедєв (1987-1989 рр.); доктор історичних наук, професор Юрій Євгенович Івонін (1989-1991 рр.). Проте найбільш вагомі зміни на факультеті відбулися за керівництва доктора історичних наук, професора Федора Григоровича Турченка (1991-2005 рр.). У 2005-2006 роках виконувала обов’язки декана факультету доцент кафедри історії України Ірина Миколаївна Кривко, протягом 2006-2014 років - доцент кафедри новітньої історії України Віктор Григорович Ткаченко. Протягом січня-квітня 2014 року обов'язки голови факультету знову лягли на  Ірину Миколаївну Кривко. З квітня 2014 року і дотепер деканом працює професор Володимир Іванович Мільчев.

Нову сторінку в історії вищої історичної освіти в нашому регіоні відкрив 1985 рік, коли на базі Запорізького державного педагогічного інституту був утворений класичний університет. Науково-педагогічний потенціал історичного факультету був настільки потужним та кваліфікованим, що він дав життя ще двом новим факультетам університету – юридичному (виділився зі складу факультету у 1991 р.) і факультету соціології і управління (виділився у 2001 р).

Зараз майбутніх спеціалістів навчають більше 40 викладачів (6 докторів історичних наук, професорів та 35 кандидатів наук, доцентів). Історичний факультет акредитований за найвищим кваліфікаційним рівнем – четвертим. На факультеті навчаються майбутні фахівці в галузі вітчизняної історії та історії зарубіжних країн, джерелознавства та архівознавства, країнознавства. На історичному факультеті готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів з напряму підготовки «Історія» (обсяг ліцензійного набору на перший курс становить 70 чоловік), бакалаврів та спеціалістів з напряму підготовки «Країнознавство» (обсяг ліцензійного набору 50 чоловік). На факультеті навчається 530 студентів, з них на денному відділенні – 346 осіб. Крім денної форми навчання, на факультеті є заочна. До 1989 року існувало і вечірнє відділення, яке закінчили декілька сотень студентів. За 40 років існування історичний факультет підготував більше трьох тисяч спеціалістів.

У структурі факультету працюють чотири кафедри: кафедра історії України; кафедра новітньої історії України; кафедра джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін і кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин.

Кафедра історії України була створена наказом по університету від 28 грудня 1990 року шляхом поділу колишньої кафедри історії СРСР і УРСР. З перших днів роботи підрозділу її очолює доктор історичних наук, професор Сергій Романович Лях. На кафедрі працюють доктори історичних наук, професори Галина Федорівна Турченко і Олександр Миколайович Ігнатуша та кандидати історичних наук, доценти Ірина Миколаївна Кривко, Тетяна Григорівна Савчук, Геннадій Миколайович Тощев, Інна Михайлівна Шугальова, доктор педагогічних наук, доцент Сергій Олександрович Терно та старший лаборант Надія Анатоліївна Бєлік.

Кафедра новітньої історії України була створена 28 грудня 1990 року. Відтоді її беззмінно очолює заслужений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук, професор Федір Григорович Турченко. Протягом 2006-2009 років за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток регіону, визначні трудові здобутки, високий професіоналізм професор Турченко Ф.Г. був нагороджений орденами «За заслуги»  ІІІ (2006 р.) та ІІ (2009 р.) ступенів.

У різні роки на кафедрі працювали колишній ректор Запорізького педагогічного інституту доктор історичних наук, професор Анатолій Михайлович Черненко, ректор університету доктор історичних наук, професор Сергій Михайлович Тимченко, доктори історичних наук, професори Микола Денисович Некоз та Володимир Іванович Кравченко, кандидати історичних наук, доценти Микола Степанович Руденко, Тетяна Сталівна Геращенко, Олександр Іванович Латун, Алла Іванівна Лохматова, Валерій Миколайович Мороко, Олег Георгійович Скворцов, Олександр Васильович Старух, старші викладачі Валерій Петрович Бондаренко та Валерій Іванович Нечипуренко.

Сьогодні до складу кафедри входять кандидати історичних наук, доценти Тетяна Валеріївна Винарчук, Василь Степанович Гвоздик, Тетяна Вікторівна Грушева, Юрій Олегович Каганов, Володимир Володимирович Марчук, Олексій Федорович Штейнле та старший лаборант Васильєва Анна Іванівна.

З 1975 року почала функціонувати кафедра загальної історії, яку спочатку очолював кандидат історичних наук, доцент Ілля Михайлович Бірюльов, з 1985 року – доктор історичних наук, професор Юрій Євгенійович Івонін. У 1995-2012 роках колективом кафедри керувала кандидат історичних наук, доцент Людмила Олексіївна Нестеренко, у цьому ж 1995 році за рішенням вченої ради університету кафедру загальної історії було перейменовано на кафедру всесвітньої історії. У 2012 році кафедру очолював доктор історичних наук, професор Віталій Григорович Космина. У тому ж році його змінив доктор історичних наук, професор Микола Олександрович Фролов. У різні роки на кафедрі працювали доктори історичних наук, професори Петро Іванович Гарчев, Василь Михайлович Мельник, Юрій Андрійович Мицик, Юрій Євгенович Івонін, Костянтин Георгійович Федоров, Олександр Васильович Рев’якін, доктор юридичних наук, професор Володимир Максимович Лебедєв, кандидати історичних наук, доценти Олександр Михайлович Мальований, Лариса Василівна Голубкова, Галина Вікторівна Горбань, Микола Андрійович Рудий, В’ячеслав Григорович Циватий, кандидат педагогічних наук, доцент Борис Якович Гарбарець, кандидат юридичних наук, доцент Лазар Якович Голембо, доктор філософії Зеев (Володимир) Ханін.

Нині до штатного складу кафедри входять доктори історичних наук, професори Микола Олександрович Фролов та Віталій Григорович Космина; кандидат історичних наук, професор Олександр Рашидович Давлєтов; кандидати історичних наук, доценти Світлана Іванівна Андрух, Сергій Володимирович Білоножко, Марина Миколаївна Бессонова, Михайло Васильович Єльников, Оксана Миколаївна Казакова, Ольга Миколаївна Маклюк, Катерина Володимирівна Мальшина, Руслан Борисович Шиханов, Андрій Вікторович Омельченко, Леся Вікторівна Коваленко, кандидат історичних наук, старший викладач Станіслав Сергійович Черкасов, старший лаборант Катерина Олександрівна Шимкевич.

Від початку існування кафедри історію стародавнього світу викладав на факультеті «студентський професор», відомий вчений, чудовий лектор, людина енциклопедичних знань Олександр Михайлович Мальований. Вимогливий до себе і до інших, він завжди привертав увагу як студентів, так і своїх колег. Багато студентів закохувалися у стародавню історію саме через його лекції. З 1972 року почав викладати курс історії середніх віків фронтовик-орденоносець, доцент Борис Якович Гарбарець, який пропрацював на факультеті до останнього дня свого життя. Історія нового часу досить довго викладалася на факультеті автором одного з кращих сучасних підручників  всесвітньої історії для учнів 8 класу середньої школи, «двічі деканом» Іллею Михайловичем Бірюльовим.

З 2-го липня 1992 року бере свій початок кафедра історичного краєзнавства та спеціальних історичних дисциплін. Питання про утворення спеціальної кафедри було порушено після затвердження 24 серпня 1990 року Радою Міністрів УРСР статуту Всеукраїнської спілки краєзнавців, основною метою якої було згуртування наукових і аматорських сил в межах України, створення належних умов для краєзнавчих досліджень, а також використання краєзнавчої спадщини у науковій, культурно-освітній та виховній роботі. З початку утворення нею керував доктор історичних наук, професор Анатолій Іванович Карагодін.

  /gallery/2013/10/81-2013-10-14-09-07-23-3_6_11.jpgЗ 29 грудня 1999 року кафедру очолив доктор історичних наук, професор Анатолій Васильович Бойко. З квітня наступного року кафедра отримала назву «Кафедра джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін». Сьогодні тут працюють доктори історичних наук, професори Володимир Іванович Мільчев та Геннадій Миколайович Васильчук; кандидати історичних наук, доценти Юлія Іванівна Головко, Юрій Петрович Князьков, Ірина Володимирівна Савченко, Сергій Миколайович Білівненко, Юрій Олександрович Іріоглу, Роман Леонідович Молдавський, старший лаборант Олена Леонідівна Майборода. Після смерті професора Бойка А.В., у грудні 2010 року, кафедру очолив професор Мільчев В.І.

З початку 1990-х років викладацький корпус факультету поповнюється, головним чином, за рахунок власної аспірантури. Цьому сприяє і спеціалізована вчена рада, яка почала діяти на факультеті з 1992 року і приймати до захисту на здобуття вченого ступеня кандидата наук дисертації з історії України (07.00.01), всесвітньої історії (07.00.02), історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін (07.00.06), соціальної філософії та філософії історії (09.00.03). З 1995 року існує докторантура з історії України. За весь період роботи спеціалізованої вченої ради науковий ступінь кандидата наук здобуло більше 200 дослідників з багатьох міст України.

 /gallery/2013/10/81-2013-10-14-09-07-24-naukovi_pratsi_fakul_tetu.jpgНа факультеті проводиться науково-дослідна робота, яка має своєю метою інтеграцію української історії у загальноєвропейський історичний дискурс, розкриття малодосліджених та зовсім не досліджених проблем у розвитку України в цілому та Півдня України зокрема, а також створення науково-методичного підґрунтя для викладання історії в школах України і формування громадсько-політичної думки.

На факультеті плідно працюють Науково-дослідний інститут козацтва та лабораторія інтерактивних технологій навчання гуманітарним дисциплінам  (трансформовані у навчально-наукову лабораторію модерної історії України та інноваційних освітніх технологій під керівництвом проф. Турченка Ф.Г.); відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України (керівник проф. Мільчев В.І.); Інститут усної історії (очолює к.і.н. Головко Ю.І.), а також навчально-наукова лабораторія археологічних досліджень (керівник – доц. Тощев Г.М.).

Зусилля Науково-дослідного інституту козацтва були зосереджені як на пошуковій роботі, так і на координаційній діяльності в об'єднанні вчених і краєзнавців Запорізького краю в дослідженні козацької проблематики. Результатом цієї діяльності стало видання Малої енциклопедії «Українське козацтво». В роботі взяло участь понад 100 авторів з усіх наукових центрів і вищих навчальних закладів України. Вона була визнана кращим енциклопедичним виданням 2002 року. Підготовлене та видане друге видання енциклопедії.

Комплексним вивченням історії Південної України займається Запорізьке відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України. Співробітниками відділення було проведено евристичну роботу в архівосховищах Росії й України, результатом якої стало виявлення та копіювання (мікрофільмування) архівних зібрань, зокрема з історії Південної України XVII-XX ст. На сьогодні створено депозитарій документів (600 тис. одиниць), за яким можна вивчати історію Степової України XVII-XX ст. За останні роки проведена велика пошукова робота, результатом якої стали декілька монографій, опубліковано 10 випусків «Джерел з історії Південної України», більше 20 випусків «Старожитностей Південної України».

Колектив Інституту усної історії розробляє наукові проекти із запису усних розповідей мешканців Степової України. Якщо до 2006 року було здійснено 25 експедицій, то до 2010 року ця цифра збільшилася до 92. В процесі дослідження усних джерел було виокремлено комплекс дослідницьких проблем, як-то: «Громадянська війна та повстанський рух», «Колективізація сільського господарства», «Голодомор 1932-1933 рр.», «Політичне та соціальне життя 30-х років XX століття», «Події Другої світової війни», «Побутова традиція соціальних та етнічних груп Степової України», «Православна віра та релігійний синкретизм», «Демонологія», «Обрядовість українського населення Степової України». Під час експедицій записано 5,5 тис. оповідань мешканців Південної України. Співробітниками Інституту усної історії підготовлено та видано десять томів багатотомної «Усної історії Степової України».

Протягом останніх двадцяти років навчально-наукова лабораторія археологічних досліджень щорічно в районі курганного могильника Мамай-Гора і середньовічного могильника Мамай-Сурка (Кам’янско-Дніпровський район Запорізької області) проводить археологічні розкопки (керівники – доц. Тощев Г.М. та доц. Андрух С.І.). Знайдено безліч пам'яток, датованих хронологічним періодом від неоліту до ХIV ст. Особливий інтерес у науковців викликають пам'ятки скіфської культури. Мамай-Гора у цьому відношенні не має собі рівних у Європі. За результатами розкопок опубліковано 8 колективних та індивідуальних монографій, видано 15 випусків збірника наукових праць «Старожитності степового Причорномор'я і Криму». За роки свого існування лабораторія самостійно або у співавторстві з іншими науковими установами підготувала більше, ніж 30 наукових видань, з них 12 монографій.

З 2008 року Оріхівським загоном археологічної експедиції університету (керівник – доц. Єльников М.В.) проводились розкопки поселення Мечеть-Могила біля с. Юрківка (Оріхівський район Запорізької області). Дослідження були зосередженні на північній та східній ділянках цегляної споруди культового призначення, що знаходилась на міцному кам’яному фундаменті. Верхній фриз стіни займав архітектурний декор у вигляді мозаїчного панно і обойм з ганчу трикутної і прямокутної форми геометричного і рослинного характеру зі вставками з плиток білого, жовтого, блакитного, синього і зеленого кольорів. За своїми показниками ці знахідки мають аналогії серед пам’яток Ірану (Персії), Кавказу і Середньої Азії часів середньовіччя.

Сектор інтерактивних технологій навчання гуманітарним дисциплінам реалізує науковий напрям дослідження, який передбачає розробку методики розвитку критичного мислення в учнів загальноосвітніх шкіл. Створена методика пройшла експериментальну перевірку у навчальних закладах Запоріжжя. Запропонована загальна стратегія розв'язання проблемних задач з історії, викладені рекомендації щодо проведення аналізу і порівняння, класифікації та узагальнення, аргументації своїх суджень та інших правил і процедур критичного мислення.

Над різними аспектами великої комплексної теми «Україна у ХХ столітті» працює наукова школа очолювана професором Турченком Ф.Г (Винарчук Т.В., Гвоздик В.С., Каганов Ю.О., Марчук В.В.). Проблеми Української революції стали вивчатися в Запорізькому університеті з початку 90-х років ХХ століття. Ще в січні 1991 року на базі історичного факультету за участю вчених Інституту історії України НАН України та інших наукових центрів республіки була проведена Перша Всеукраїнська науково-теоретична конференція «Національно-визвольний рух в Україні в період феодалізму і капіталізму». У спеціалізованій раді історичного факультету протягом останніх років було захищено більше 20 дисертацій, присвячених різним аспектам Української революції і національно-визвольної боротьби українського народу у ХІХ-ХХ ст. Своєрідним підсумком цієї роботи став збірник наукових статей «Українська революція: проблеми, пошуки, узагальнення». Останнім часом зусилля колективу спрямовуються на дослідження співвідношення західних (європейських) і східних (російських) впливів на Українську революцію, на порівняльно-типологічний аналіз національних революцій в центрально-східноєвропейському регіоні 1914 – початку 1920-х рр.

Група науковців під керівництвом професора Ігнатуші О.М. розробляє проблему релігійних ідентичностей та міжконфесійних відносин в модерній історії України. У центрі уваги дослідників – стан традиційних християнських (православних, католицьких та греко-католицьких) течій і поширення протестантських рухів в Україні. У руслі дослідження цієї теми захищено кандидатські дисертації Грушевої Т.В., Шугальової І.М., Савчук Т.Г., Мокієнка М.М., Голощапової Є.О., а сам керівник видав монографію «Інституційний розкол православної церкви в Україні: генеза і характер (ХІХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.)», а також навчальні посібники «Православні церкви України в стані розколу та пошуках єдності (20–30-ті рр. ХХ ст.)» та «Православні церкви України (20–30-ті рр. ХХ ст.). Джерела з історії». 

Комплексним вивченням історії Південної України XVII-XX ст. займається наукова школа професора Бойка А.В. (Мільчев В.І., Головко Ю.І., Лиман І.І., Сурева Н.В., Білівненко С.М., Швайба Н.І., Савченко І.В., Чоп В.В., Олійник О.Л.). За останні роки захищено дві докторські та п’ятнадцять кандидатських дисертацій, завершується робота на двома докторськими дисертаціями.

Викладачі кафедри історії України (Лях С.Р., Турченко Г.Ф., Кривко І.М.,) ведуть комплексне дослідження історії України ХІХ – першої чверті ХХ століть: історія селянства, сільського господарства, адміністративно-територіальний устрій, громадсько-політичне життя. Професором Турченко Г.Ф. були видані монографії «Південна Україна: модернізація, світова війна, революція (кінець ХІХ ст. – 1921 р.): Історичні нариси» (співавтор проф. Турченко Ф.Г.) та «Південна Україна на зламі епох (1914-1922 рр.)» та навчальний посібник «Південноукраїнський регіон у контексті формування модерної української нації (ХІХ – перша чверть ХХ ст.)».

Провідна наукова тема кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин – «Міжнародні відносини та політичний розвиток зарубіжних країн». Наукові пошуки викладачів фокусуються на питаннях еволюції державних структур, ідеології державного розвитку в давній, новій і новітній історії та міжнародних відносинах.

Протягом 2008 року колективом факультету була проведена велика робота по виданню Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Запорізька область. За подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор, одного з упорядників цього видання, професора Ігнатушу О.М. було нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеню.

У руслі комплексних досліджень різноманітних проблем історії України, науковцями факультету останнім часом було проведено декілька конференцій: міжнародна наукова конференція «Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні: проблеми взаємовпливів» (2008 р.); науково-практична конференція «Запоріжжя – минуле і сьогодення. Перспективи та пріоритети розвитку» (2009 р.); Другі Новицькі читання (2008 р.); наукова конференція «Історія Степової України XVII – початку XX століття» (2011 р.).

На факультеті регулярно видаються фахові видання – «Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету», «Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ХVІІІ-ХІХ ст.», «Наукові праці молодих вчених та аспірантів Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України», «Старожитності степового Причорномор'я і Криму».

У 1997 році було засноване Запорізьке наукове товариство ім. Якова Новицького. Основу товариства склали викладачі історичного факультету та ентузіасти-історики Запорізької області, котрі поставили собі за мету дослідження та популяризацію наукових знань з історії й культури нашого краю та творчої спадщини великого краєзнавця Якова Новицького. Один із напрямків роботи - пошук матеріалів з історії Південного краю та усна історія. За час існування товариства було видано більше ста п’ятидесяти книжок. Окреме місце серед видань посідають серійні видання «Запорізька старовина», «Старожитності Південної України» та «Джерела з історії Південної України». Видано чотири томи творів Якова Новицького.

Факультет має міцні наукові зв’язки з Дніпропетровським, Одеським, Донецьким, Київським, Львівським, Харківським університетами, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України, Інститутом історії України НАН України, Державним архівом Запорізької області та багатьма іншими освітніми і науковими закладами України, а також закордонними установами, зокрема, Гарвардським університетом (США), Колумбійським університетом (США), Канадським Інститутом українських студій (Канада), Альбертським університетом (Канада), Університетом Торонто (Канада), Фондом Петра Яцика (Канада), Українським історичним товариством (США), Інститутом українознавства ім. Ковальських (Канада) та його Запорізькою філією – Східним інститутом ім. Ковальських спільно з якими здійснюються наукові проекти щодо історії Степової України, джерелознавства, наративних та документальних джерел з історії України тощо.

Викладачі й аспіранти систематично отримують гранти та проходять стажування за кордоном. Професор Бойко А. отримав грант Східного інституту Ковальських  «Прикордонні суспільства Південної України» і грант Британської бібліотеки «Селянські архіви доіндустріального суспільства»; доцент Сурева Н.  – грант «Усна історія Степової України» та грант фонду Фулбрайта на стажування в університеті Алабама (Нью-Йорк); доцент Мільчев В. – грант Канадського інституту українських студій (Едмонтон) і грант Варшавського університету. Доцент Давлєтов О. декілька разів брав участь у спеціальній програмі інституту Георга Еккерта у Брауншвейзі (Німеччина), доценти Білоножко С. та Мальшина К. завдяки сприянню Благочинного фонду Роберта Андерсона мали можливість працювати у Британській бібліотеці у Лондоні (Велика Британія). Крім того, Мальшина К. була учасником постійного семінару у Люблянському університеті (Словенія). Доцент Бессонова М. брала участь у програмі «Демократична освіта», організованій Канадською агенцією міжнародного розвитку на базі університету Квінз (Канада), а також відвідала університет Південної Кароліни США та університет Наймегену у м.Редбауд (Нідерланди).

Певну роль у науковій та виховній роботі на факультеті відіграє «Музей етнографії народів Півдня України», який нараховує понад 300 експонатів, що розподілені на такі фонди: вироби з металу, дерева, тканин та кераміки. Серед експонатів музею є рідкісна колекція до – і післяреволюційної (атрибутивної) черепиці, ціла низка підков, прядильний верстат, колекція унікальних самотканих та вишиваних рушників середини ХУІІІ – початку ХХ століття, багато речей побуту українського, російського і німецького населення. Усі експонати були знайдені викладачами і студентами під час етнографічних практик. При кафедрі джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін утворено бібліотеку, в якій більше 500 примірників наукової літератури і архів, де фондуються зібрані етнографічні документальні джерела. У музеї знаходяться копії та оригінали картин українських і російських художників середини ХІХ – початку XX століть; 40 фотокопій, що відтворюють Дніпровську лінію фортець, і план Олександрівської фортеці. У фондах музею зберігаються унікальна колекція фотографій Південної України кінця ХІХ – середини ХХ століття, яка нараховує більше 20 тис. примірників.

З 1990-х років, завдяки зусиллям колективу очолюваного професором Турченком Ф.Г., історичний факультет перетворився у визнаний методичний центр, який забезпечував середню школу підручниками та навчальними посібниками. Починаючи з 1994 року, щорічно з'являються нові видання, підготовлені викладачами кафедри. У співавторстві з професором Тимченком С.М. та доцентом Мороко В.М., Турченком Ф.Г. написані підручники з історії України ХХ – початку ХХІ ст., які також стали базовими для вивчення предмету по всій країні. За участю Турченка Ф.Г. були створені державні програми для середньої загальноосвітньої школи з історії України, вийшла хрестоматія з новітньої історії України ХХ ст., численні дидактичні матеріали.

Справу, розпочату на кафедрі новітньої історії України, продовжили колеги з інших підрозділів історичного факультету. Так, на кафедрі всесвітньої історії у 90-х роках ХХ століття склався потужний та висококваліфікований колектив однодумців, який створив цілу низку підручників та посібників з всесвітньої історії для школярів України з VIII по XI класи. До складу авторського колективу ввійшли Бірюльов І.М., Білоножко С.В., Давлєтов О.Р., Нестеренко Л.О., Космина В.Г., а також представники кафедри новітньої історії України Турченко Ф.Г. та Мороко В.М.

У 2000-2001 роках за ініціативою Запорізької обласної державної адміністрації вийшла друком серія підручників з «Історії рідного краю» для VII–XI класів середньої школи. Авторський колектив проекту складався переважно з викладачів та наукових співробітників історичного факультету.

Викладачі факультету постійно беруть участь у роботі журі обласних та республіканських олімпіад з історії для школярів України, республіканського турніру юних істориків-ерудитів, заходів Малої академії наук, конкурсах «Вчитель року» тощо.

На історичному факультеті функціонують клуби за інтересами: дискусійний клуб «Міжнародник», клуб любителів історичного фільму, наукове товариство студентів і аспірантів. Протягом останніх років студенти факультету стають переможцями обласного етапу конкурсу „Студент року» у різних номінаціях. Студенти-спортсмени беруть участь та посідають призові місця в загальноуніверситетських змаганнях з шахів, шашок, міні-футболу, баскетболу, волейболу. Команда КВК «Баян» у змаганнях на Кубок ректора традиційно серед переможців. Студенти факультету є постійними учасниками фотоконкурсу «Університет очима студентів». Новими формами роботи студентської ради факультету стали участь у круглому столі «Європа очима молоді» (2009 р.) та семінарі-тренінгу «Сесія Європейського молодіжного парламенту в рамках Всеукраїнського туру «European Youth Parliament – Ukraine Interrail’ 2009» (2009 р.)

Специфіка історичного факультету полягає у тому, що його випускники виявляються готовими до роботи в найрізноманітніших сферах життя. Багато з них стали відомими фахівцями, вчителями-новаторами, директорами шкіл нового типу, керівниками і організаторами народної освіти, деякі випускники факультету охоче йдуть на службу в міліцію і органи безпеки. Серед випускників-істориків є військові, дипломати, бізнесмени, працівники державних архівів, журналісти, державні службовці і професійні політики. Життя розкидало їх по всіх регіонах України, деякі працюють в країнах ближнього і дальнього зарубіжжя, хоча не забувають рідний вуз. Але більшість назавжди пов'язала свою долю з Запорізьким краєм.

У різні роки на факультеті навчалися депутати Верховної Ради України Анатолій Мороз та Сергій Соболєв, директор Національного Інституту стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України генерал-лейтенант Олександр Бєлов, голова Запорізької обласної державної адміністрації Олександр Старух, голова Запорізької обласної ради Павло Матвієнко, засновник та Голова ради директорів компанії «Александр», почесний доктор ЗНУ Володимир Кальцев, заступники голови Запорізької обласної державної адміністрації Олексій Литвин та Микола Ярмощук, голова Запорізького окружного адміністративного суду Олег Прудивус, директори «Компания «Александр» Вадим Бєлоусов та Андрій Коноваленко, начальник управління освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації Олександр Вєрозубов, директор культурно-ділового центру «Хортиця» та почесний доктор ЗНУ Валерій Козирєв, офіцери служби безпеки Віктор Червоненко, Іван Аверін, Юрій Чайка, Володимир Орлов, директор ліцею «Перспектива» Костянтин Саміло, перший проректор Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України В’ячеслав Ціватий, директор ТОВ «Александр-Агро» Василь Зозуль, керівник ТОВ «Невіс» Анатолій Постол, доктори наук Олександр Удод, Олександр Савченко, Володимир Орлянський, Володимир Васильчук, Олександр Ігнатуша, Олег Скідін, Галина Турченко, Геннадій Васильчук, Сергій Пєтков, Олександр Майоров, Максим Лепський, Роман Шиян, Олександр Гура, Ігор Лиман, Вікторія Константинова, Володимир Мільчев, Олена Александрова, багаторазова рекордсменка світу з легкої атлетики Марія Помазан. Можна називати ще сотні і сотні прізвищ відомих в області і державі людей, гідних поваги вихованців історичного факультету Запорізького національного університету.