ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ГОРБОВОГО В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛІСТИЧНОМУ РУСІ МІЖВОЄННОГО ЧАСУ (1920–1930-ті рр.)
DOI:
https://doi.org/10.26661/zhv-2024-9-61-09Ключові слова:
Організація українських націоналістів, Українська військова організація, український визвольний рух, міжвоєнний період, Володимир ГорбовийАнотація
У статті розкрито зміст і особливості діяльності Володимира Горбового міжвоєнний період, український ви- в українському націоналістичному русі на теренах Східної Галичини у звольний рух, Українська військова міжвоєнний період. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, авторської об’єктивності, верифікації, системності, біографічний націоналістів. та просопографічний підходи, а також на загальнонаукові (аналіз, синтез, класифікація) та спеціально-історичні (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний, критики історичних джерел) методи.
Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українській історіографії на основі архівних і наративних джерел розкрито участь Володимира Горбового в українському націоналістичному русі 1920–1930-х рр., показано його позицію як адвоката і націоналіста на Варшавському і Львівському судових процесах над членами Української військової організації та Організації українських націоналістів. З’ясовано, що міжвоєнний період для В. Горбового став визначальним для його соціально-професійного самоствердження. Він здобув правничу освіту, захистив дисертацію у Празькому університеті та отримав ступінь доктора права у 1927 р. Через деякий час (у 1929 р.) нострифікував диплом у Польщі та став членом Колегії адвокатів у Львові. Разом з тим, В. Горбовий, розпочавши свою адвокатську кар’єру, брав участь у діяльності УВО, а згодом ОУН. Не зважаючи на арешт та нетривале перебування у концтаборі Береза-Картузька, він надалі залишався активним в українському націоналістичному русі. У 1935–1936 рр. як адвокат виступив на захист діячів УВО та ОУН після вбивства міністра внутрішніх справ Б. Перацького в рамках політичних процесів у Варшаві та Львові. Свої питання та виступи В. Горбовий, як й інші адвокати, формував таким чином, щоб представити ширшу картину суспільно-політичних реалій, у якій опинились українська громада в міжвоєнній Польщі, показати ідейне спрямування та мотивацію діячів ОУН. У підсумку, перетворивши судовий процес на політичні маніфестацію, В. Горбовий також доклався до популяризації ідей українського визвольного руху серед ширшого загалу суспільства.
Посилання
Arsenych P., Oliinyk M. Zakhysnyk Stepana Bandery. Halychyna. 1998. 31 sichnia. S. 3.
Bedrii A. Borets i muchenyk za Ukrainu – d-r Volodymyr Horbovyi. Drohobych: Vydavnycha firma «Vidrodzhennia», 1995. 87 s.
Bereza Kartuzka. Nash prapor. 1934. Ch. 98 (201). 20 hrudnia. S. 1.
Dopysy. Dolyna (z kulturno-osvitnoho rukhu v poviti). Dilo. 1928. Chyslo 83. 13 kvitnia. S. 4.
Hanushevskyi M. Roman Shukhevych u moikh spohadakh. Yuvileina knyha Ukrainskoi Akademichnoi Himnazii u Lvovi. Filadelfiia, 1978. S. 451–463.
Horbovyi V. Spohady «Pohoda sovisti» vid 30.01.1978. Dolyna. Arkhiv Tsentru Doslidzhennia Vyzvolnoho Rukhu. Fond 12. Zbirka Dokumentiv z riznykh kolektsii, zibranykh Tsentrom doslidzhennia vyzvolnoho rukhu. Tom 5 Volodymyr Horbovyi. Kentii A. Narysy istorii Orhanizatsii Ukrainskykh Natsionalistiv (1929–1941 rr.). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, Holovne arkhivne upravlinnia pry Kabineti Ministriv Ukrainy, TsDAHO, 1998. 200 s.
Knysh Z. Pidgruntia UVO. Sribna surma : statti y materiialy do diiannia Ukrainskoi Viiskovoi Orhanizatsii / zibrav, uporiadkuvav i zredahuvav Z. Knysh. Toronto, b.r. Zbirnyk 2: Pochatky UVO v Halychyni. S. 22–24.
Knysh Z. Stanovlennia OUN. Kyiv: Vydavnytstvo Oleny Telihy, 1994. 124 s.
Knysh Z. V sutinkakh zrady. Toronto: Sribna surma, 1975. 659 s.
Knysh Z. Varshavskyi protses OUN na pidlozhzhi polsko-ukrainskykh vidnosyn tiiei doby. Toronto: Sribna Surma, 1986. T. 1. 674 s.
Koho areshtuvaly. Nove Selo. 1933. № 46. 12 lystopada. S. 4.
Makar V. Bereza Kartuzka. Spomyny z 1934–1945 rr. Toronto: Liha Vyzvolennia Ukrainy, 1956. 204 s.
Martynets V. Ukrainske Pidpillia. Vid UVO do OUN. Vinnipeh, 1949. 349 s.
Mirchuk P. Narys istorii Orhanizatsii Ukrainskykh Natsionalistiv. Miunkhen, London, Niu-York, 1968. 639 s.
Mirchuk P. Stepan Bandera. Symvol revoliutsiinoi bezkompromisovosty. Niu-York, Toronto: Orhanizatsiia Obrony Chotyrokh Svobid Ukrainy, Liha Vyzvolennia Ukrainy, 1961. 159 s. Narodnii Zizd. Dilo. 1928. Ch. 286. 26 hrudnia. S. 4.
Nyzhankovskyi S. Grupa Ukrainskoi Natsionalnoi Molodi. Rozbudova Natsii. Organ Provodu Ukrainskykh Natsionalistiv. 1928. Ch. 8. S. 299–300.
Osobysti Visty. Novynky. Dilo. 1927. Ch. 150. 9 lypnia. S. 4.
Pavliv O. V poshukakh nashchadkiv d-ra Volodymyra Horbovoho. Natsiia i Derzhava. 2019. Ch. 4 (671). S. 7–9.
Posivnych M. (uporiad). Varshavskyi akt obvynuvachennia Stepana Bandery ta tovaryshiv. Lviv: TsDVR, 2005. 204 s.
Promova d-ra V. Horbovoho v oboroni Bandery, Stetska, Kachmarskoho y Ravlyka. Nash prapor. Iliustrovanyi dvodenyk. 1936. Ch. 73 (376). 29 chervnia. S. 4.
Prylutskyi V. Hrupa Ukrainskoi Natsionalnoi Molodi. Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 2: H-D. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy, Vydavnytstvo «Naukova Dumka», 2004. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=& I21DBN=EIu&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0& S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=GUNM
Prylutskyi V. Lehiia Ukrainskyi Natsionalistiv. Entsyklopediia istorii Ukrainy: T. 6 La Mi. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy, Vydavnytstvo «Naukova Dumka», 2009. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN =EIu&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03 =TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Legiya_ukrainskikh_natsionalistiv
Prylutskyi, V. Soiuz Ukrainskoi Natsionalistychnoi Molodi. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.ex e?Z21ID=&I21DBN=EIu&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S 21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Soiuz_naionalistychnoi
Rozprava za vbyvstvo ministra Pieratskoho. Dvadtsiat deviatyi den rozpravy. Dilo. 1936. Ch. 5. 5 sichnia. S. 14.
Semenniuk I. Osoblyvosti zdiisnennia zakhystu ukrainskymy advokatamy u politychnykh protsesakh nad chlenamy UVO. Chasopys Kyivskoho universytetu prava. 2017. № 3. S. 36–40.
Shumuk D. Za Skhidnym obriiem. Spomyny. Paryzh, Baltymor: «Smoloskyp», 1974. 447 s.
Soliar I. UNDO i Polshcha v 1928 1930 rr.: poshuk shliakhiv porozuminnia. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist. 2008. Vyp. 17. S. 177 185.
Swiadectwo z egzaminu Rzadowego. Komisia do rzadowych egaminow historyczno-prawnych w Uniwersytecie Karola w Pradze. Protocol 806-VIII. Praga, 19.11.1924. S. 1. Haluzevyi Derzhavnyi Arkhiv Sluzhby Bezpeky Ukrainy. Fond 6. Fond kryminalnykh sprav na osib, zniatykh z operatyvnoho obliku MVS Ukrainy. Sprava 70138. Tom 2. Arkush Elektronnyi arkhiv Vyzvolnoho rukhu. URL: https://avr.org.ua/viewDoc/22377
Swiadectwo z egzaminu Rzadowego. Komisia do rzadowych egaminow historyczno-prawnych w Uniwersytecie Karola w Pradze. Protocol 806-VIII. Praga, 19.11.1924. S. 2. Haluzevyi Derzhavnyi Arkhiv Sluzhby Bezpeky Ukrainy. Fond 6. Fond kryminalnykh sprav na osib, zniatykh z operatyvnoho obliku MVS Ukrainy. Sprava 70138. Tom 2. Arkush Elektronnyi arkhiv Vyzvolnoho rukhu. URL: https://avr.org.ua/viewDoc/22377
Tsetsyk Ya. Lvivskyi protses OUN 1936 r. u retseptsii hazety «Novyi Chas». Sumskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal. 2008. № IV-V. S. 110–117.
Velykyi protses OUN u Lvovi. Dvadtsiatpershyi den rozpravy. Dilo. 1936. Ch. 140 (14.389). 25 chervnia. S. 4.
Zaitsev Yu. Lvivskyi protses OUN 1936. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. Kyiv: Instytut entsyklopedychnykh doslidzhen NAN Ukrainy, 2017. URL: https://esu.com.ua/article-59676 Zbilshena diialnist OUN. Dilo. 1933. Ch. 289. 2 lystopada. S. 1.
ISSN 
