МІЖ МИСТЕЦТВОМ ТА ПРОПАГАНДОЮ: ТЕАТРАЛЬНА КУЛЬТУРА СОВЄТСЬКОЇ УКРАЇНИ

Анотація

Совєтська моноідеологічна держава поставила під контроль культуру, використовуючи її як інструмент пропаганди. Впровадження соцреаліс- тичного канону супроводжувалося репресіями проти незгодних митців, придушило новаторство та перетворило мистецтво на інструмент «полі- тичного просвітництва мас». З кінця 1930-х до кінця 1980-х рр. у таких умовах знаходився й український театр. Сценічний репертуар ретельно контролювався, заохочувалися уніфіковані постановки із шаблонними сценаріями та типовими образами, що оспівували совєтську дійсність, героїв праці та досягнення комунізму. Українська, російська та зарубіжна класична драматургія була дозволеною. Але твори, які порушували україн- ську національну тематику, ретельно цензурувалися. Театральна критика того часу намагалася інтерпретувати їхній зміст з точки зору класового підходу, боротьби за соціальну справедливість тощо. Це призвело до спотворення українських національних мотивів.
Нав’язана українським митцям ідеологія трансформувала місію театрів із служіння суспільству в служіння державі. Історія українського совєтського театру зберегла прізвища видатних постатей, які намагалися відстояти самобутність українського театру та робили спроби балансувати між мис- тецтвом і пропагандою.