ЖІНКА В НАЦІОНАЛІСТИЧНОМУ ПІДПІЛЛІ: МІЖ ГЕРОЇЧНИМ ЕПОСОМ ТА ТРАВМОЮ ПОВСЯКДЕННЯ

Анотація

Дослідження жіночої участі в українському визвольному русі середини XX століття пройшло шлях від радянської криміналізації та діаспорної глорифікації до сучасного глибокого антропологічного аналізу. У статті розглядається еволюція образу «жінки з лісу», де на зміну ідеологічним штампам приходить вивчення реального досвіду виживання в умовах абсо- лютної ворожості середовища. Автор аналізує фізичні та психологічні ви- пробування підпільниць: від «гасової хвороби» у замаскованих криївках та екстремальної медицини до складних викликів гігієни та фізіології. Окрему увагу приділено функціональним ролям жінок як розвідниць, зв’язкових та організаторок логістичної системи «магазинування», що трималася на плечах селянок. Через призму его-документів розкрито трагічний вимір материнства в підпіллі, де жінки змушені були обирати між безпекою організації та життям власних дітей. Фінальним актом дослідження стає опір українок у таборах ГУЛАГу, зокрема під час Кенгірського повстання, де збереження ідентичності та солідарність стали формою перемоги над тоталітарною системою. Досвід учасниць підпілля постає як унікальний приклад трансформації побуту на зброю, а власного життя – на фундамент національної пам’яті.