ГЕНДЕРНІ РЕЖИМИ ПАМ’ЯТІ ТА ЖІНОЧИЙ ДОСВІД У ПОСТТОТАЛІТАРНІЙ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНІЙ ЄВРОПІ

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз процесів формування та тран- сформації жіночих образів у культурі пам’яті посттоталітарних держав Центрально-Східної Європи, зокрема України, Польщі, Литви, Румунії та Молдови. Культурна пам’ять розглядається як важливий соціокультурний механізм осмислення травматичного минулого та формування колектив- ної ідентичності, у межах якого закріплюються домінантні уявлення про історичну відповідальність, героїзм і жертовність. Показано, що впродовж тривалого часу гендерний вимір цих процесів залишався периферійним у домінантних історичних наративах, а жіночий досвід редукувався до символічних або допоміжних ролей.
Обґрунтовано, що домінантною моделлю репрезентації жіночого досвіду в культурі пам’яті посттоталітарних суспільств тривалий час залишався образ жінки-жертви, сформований під впливом традиціоналістських гендерних уявлень і політичних практик тоталітарних режимів. Проаналізовано на- ціональні моделі культурної пам’яті, у межах яких жіноча участь у формах спротиву, підпільній діяльності, громадянських ініціативах і політичних процесах репрезентувалася вибірково або маргіналізувалася, що сприяло закріпленню ієрархії історичних ролей та обмеженню жіночої агентності. Особливу увагу приділено процесам трансформації жіночих образів від символічної жертовності до визнання жіночої агентності та опору в умо- вах відкриття архівів, демократизації політик пам’яті та зростання ролі громадянського суспільства. Показано, що ці трансформації відбуваються нерівномірно та залежать від національного контексту, історичного досвіду та рівня інституціоналізації політик пам’яті. Доведено, що переосмислення жіночих образів у культурі пам’яті має не лише наукове, але й практичне значення, оскільки сприяє формуванню інклюзивних історичних наративів, розширенню уявлень про допустимі форми громадянської участі та зміц- ненню демократичного потенціалу посттоталітарних суспільств.