МЕМОРІАЛІЗАЦІЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ У 2014–2022 рр.: ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВНИХ ТА НИЗОВИХ ІНІЦІАТИВ

Анотація

У статті проаналізовано процеси меморіалізації російсько-української війни 2014–2022 рр. крізь призму взаємодії державних та низових іні- ціатив. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності та системності, а також на загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, істори- ко-типологічний, історико-компаративний) методах. Наукова новизна полягає у комплексному аналізі взаємодії владних та громадських форм меморіалізації, а також дослідженні механізмів впливу різних акторів на формування колективної пам’яті про війну. Показано, що українська модель політики пам’яті періоду 2014–2022 рр. характеризувалася гібридністю, де низові ініціативи волонтерів, родин загиблих та ветеранських організацій часто випереджали офіційні державні проєкти. Проаналізовано державні комеморативні практики (нагородна система, пам’ятні дати, церемонії вшанування, військові паради) та процеси маркування символічного простору (декомунізація топоніміки, створення меморіальних об’єктів, мурали). Розкрито конкретні кейси співпраці між державними інституціями та громадськими ініціативами на прикладі Стіни пам’яті біля Михайлів- ського Золотоверхого монастиря, регіональних меморіалів. Доведено, що інтеграція низових ініціатив у офіційну політику пам’яті створила автен- тичну модель комеморації, яка зберігала зв’язок з реальними потребами суспільства. Дослідження демонструє, що протягом 2014–2022 рр. в Україні сформувалася унікальна модель політики пам’яті, де державні актори та громадянське суспільство діяли не як опоненти, а як партнери у створенні нової комеморативної культури. Низові ініціативи не лише доповнювали офіційні практики, але й часто задавали тон державній політиці, змушуючи владу реагувати на реальні суспільні потреби.