Російські менталітет і економіка: погляд історика

Анотація

У сучасній конкурентній боротьбі на міжнародній арені особливе значення має економіка. Якщо за радянських часів її перспективи визначалися співвідношенням продуктивних сил і виробничих відносин, то нині науковці пострадянського простору беруть до уваги інші підходи. Активно використовується міждисциплінарнарність, зокрема в дослідженні феномену «менталітет». Він впливає на всі сфери суспільного життя, у тому числі і на господарство, яке створюється людьми з певним менталітетом. Економічна історія людства свідчить, що національний характер може або сприяти економічному поступу, або перешкоджати йому. На сучасному етапі найважливішим викликом для всіх країн є виклик модернізації, інноваційного розвитку. Відповідно дослідницький інтерес спрямовується на особливості національних менталітетів та їхній спроможності давати адекватні відповіді на виклики часу.

Росія споконвіку позиціонує себе як велична держава. Аналізуючи історію, можна побачити, що її економічна потуга є вельми слабкою через низку обставин. На першому місці – природно-кліматичні фактори, що визначили екстенсивну суспільно-виробничу технологію, яка, в свою чергу, зумовила комунальний тип цивілізації із відповідними способами організації політичного і соціального існування. Під дією цих обставин формувався національний менталітет, який, в свою чергу, впливав на економіку. Досліджуючи його головні риси, можна дійти висновку про «непрактичність», яку має замаскувати особлива «духовність» російського народу, історичним призначенням якого визначається месіанство. Насправді попри спроби модернізаційних проривів у різні часи російське суспільство повертається до звичного, традиційного способу існування, що є проявом архаїзації. Традиційність менталітету зумовлює відставання від розвинених країн світу, з якими намагається конкурувати Росія, у три-чотири рази. Однак ані керівництву країни, яке відповідає ментальним настановам переважної більшості населення, ані самій людності, перехід на інноваційний шлях розвитку зовсім не потрібний. Замість адекватної реакції на зміни, що відбуваються, Московія протиставляє себе світові, намагаючись подовжити своє існування, вичерпуючи природні ресурси, поки вони являють собою цінність, не розуміючи цінність людського капіталу.