СТАВЛЕННЯ СЕЛЯН ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ДО ЗАХОДІВ З ПРИМУСОВОГО ЗНИЩЕННЯ ХОВРАХІВ

Анотація

Ховрах – це єдина дика тварина яка протягом майже 200 років колонізації Степової України була постійно поруч з людиною, постійно дошкуляючи їй, суперничаючи з нею за врожай, в кінцевому підсумку стала порятунком для багатьох людей під час Голодомору 1932-1933 та Голоду 1946-1947 років. У ході дослідження ми прийшли до висновку, що у землеробських районах України боротьба із шкідниками сільського господарства тривала перманентно. Затвердження спеціальних норм із винищення, а пізніше введення грошових штрафів за не виконання цих норм, подібних шкідників сприяла значному зниженню їх популяції. Така тенденція зберігалася і протягом перших років XX ст. Після захоплення території України більшовицькою владою питання боротьби із шкідником набуває нового звучання. Радянська влада візьметься за справу «по новому», «по революційному», відроджуючи колишні методи боротьби та запроваджуючи нові покарання за не виконання норм винищення. Криза усього сільського господарства змушувала радянську владу розпочати «боротьбу за врожай», який насамперед був потрібен для підтримки власного режиму у містах, по всіх напрямках. Тому боротьба із шкідниками сільського господарства набула не лише довоєнних – природніх форм, але й нових методів та підходів. Водночас, затятий ворог сільського господарства стане рятівником для багатьох мешканців України під час голодоморів 1930–1940-х рр. Саме в ці трагічні десятиліття ховрахи стали для багатьох єдиним джерелом білкового харчування, врятувавши десятки тисяч життів.