«ЛЮДСЬКИЙ ВИМІР» ІСТОРІЇ: УКРАЇНСЬКИЙ ПРОЕКТ
Ключові слова:
міроісторія, історія повсякденності, історична антропологія, сучасна українська історіографіяАнотація
Автор засвідчує появу повноцінних досліджень з історії України, виконаних в стилі історичної антропології, історії повсякденності і мікроісторії. Він здійснює епістемологічний аналіз п’яти творів, опублікованих протягом 2014–2021 рр., і з’ясовує, що це є «інша» історія, тобто новий спосіб концептуалізації минулого, а не просто додавання деталей. Це не теоретичні тексти, а праці «практикуючих істориків». Ці публікації становлять платформу для розмови про особливості, дослідницький апарат, стильові особливості, переваги, і значення історії України «у людському вимірі». Пізнавальні потенції сучасних лабораторій дослідження минулого зміцніли достатньо для того, щоб замахнутися на більш амбітні цілі: не задовольняючись абстрактними спекуляціями з приводу пояснення мотивів людської діяльності, спробувати досягти повної конкретної ясності.Причому, ентузіасти «повернення живої людини» в історію жодним чином не протиставляють свої пошуки іншим історіографічним напрямам, у тому числі макроісторичним.
Для реалізації програми історичного мікроаналізу потрібні дві речі: великі масиви даних особливого типу і задіяння інтелектуально вибагливих інтерпретаційних технологій. А це важкий шлях.Важливою вимогою є дотримання принципу цілісності історичної інтерпретації – прагнення тотальної історії через всебічне дослідження обраного об’єкта – людини, яка є місцем перетину усіх тенденцій суспільного життя.
Крок за кроком, перебираючи масу емпіричного матеріалу, історик створює цілісний образ, передає присмак епохи. Це – не проста деталізація, це цілеспрямована характеристика. Це робота над сутностями і сенсами. І це дозволяє виправляти однобокість, перебільшення і прямолінійність в оцінках українського ранньомодерного суспільства.
Нові дослідницькі технології також дозволяють успішно вирішувати проблеми взаємин Людини і Влади у ХХ столітті – через застосування таких пояснюючих моделей, як «політичний ритуал», «практики», «життєві стратегії».
Посилання
Гренье Жан-Ив. Размышления о «критическим повороте». Одиссей-2005. Москва, 2005. С138–139.
Ревель Ж. Микроисторический анализ и конструирование социального. Одиссей–1996. Москва,1996. С.114–116.
Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921–1928 рр.) / Відп. ред. С.В.Кульчицький. В 2 ч. Київ: Інститут історії України НАН України, 2009–2010.
Повсякдення ранньомодерної України. Історичні студії в 2-х томах / Гол. ред. В.Смолій; Відп. ред. В.Горобець. – Київ: Інститут історії України, 2012–2013.
Історія повсякденності: теорія та практика. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, ПереяславХмельницький, 14–15 травня 2010 р. Переяслав-Хмельницький, 2010.
Історія радянської повсякденності: на перехресті джерел. Збірник матеріалів Всеукраїнського науковотеоретичного семінару, 14–15 травня 2015 р., м. Вінниця. Вінниця, 2015.
Старченко Н. Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині (друга половина XVI – XVII століття). Київ: Laurus, 2014. 510 с.
Стратегії та ритуали конфлікту: шляхетський соціум Волині зламу XVI і XVII ст. Джерела та інтерпретації / Упоряд.
Н. П. Старченко. Київ: Інститут історії України, 2020. 615 с.
Старченко Н.П. Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію. Київ: Laurus, 2021. 616 с.
Таїрова-Яковлева Т. Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини. Київ: Видавництво «Кліо», 2017. 184 с.
Сердюк І. Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст. Київ: К.І.С., 2018. 456 с.
Любавський Р. Повсякденне життя робітників Харкова в 1920-ті – на початку 1930-х років. Харків: Раритети України, 2016. 226 с.
Єкельчик С. Повсякденний сталінізм: Київ та кияни після Великої війни. Київ: Laurus, 2018. 306 с.
ISSN 
