МАХНОВСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНСЬКІЙ ЕТНІЧНІЙ ІСТОРІЇ
Ключові слова:
голод 1921-1923 років., повстанський рух,, махновський рух,, Н. Махно,, анархізм,, традиції запорозького козацтва,, ментальність,, екстенсивне хліборобство,, колонізація,, субетнос,, етнос,Анотація
У пропонованій статті автор висуває гіпотезу про виникнення на теренах Південної України, протягом кінця ХVІII – початку ХХ ст., нової субет нічної спільноти. Поява нового субетносу в українській етнічній системі стала позитивним фактором, адже субетноси шляхом неантагоністич ного суперництва роблять внутрішню структуру етносу більш гнучкою, при цьому не порушуючи її єдності. Протягом століття в степи вирушали найбільш енергійні (пасіонарні) особистості з різних регіонів України, в характері яких домінували риси волелюбності, авантюрності, завзятості і впевненості у власних силах. На формування менталітету нащадків пе реселенців також активно вплинули місцеві фактори: традиції запороз ького і азовського козацтва, оригінальні ландшафти, клімат та надзвичай на етнічна строкатість краю, що спонукала до інтенсивного культурного обміну. Південноукраїнський субетнос виступив на історичну арену од ночасно як етнографічна група і як соціальна верства (запорізько-тав рійське селянство). І для першої, і для другої одинаково характерною рисою стала слабка державницька свідомість, але висока національна і, особливо, соціальна.
Головним проявом новонародженого південноукраїнського субетносу в політичній сфері стало існування махновського руху 1917 – 1923 рр. і його підтримка махновського політичного проекту анархо-націоналістич ного спрямування. З початком ХХ ст. в свідомості південноукраїнського селянства досить швидко викристалізувалася своя власна програма ре волюційних перетворень. В 1919 – 1920 рр. справа дійшла до створення власних протодержавних утворень на базі південноукраїнського субет носу, коли виникли: Гуляйпільска, Чигиринська, Холодноярська, зубків ська, Баштанська і Висунська республіки. Таким чином, махновські по встанці стали важливим фактором націотворчого процесу пішовши до свого соціального визволення іншим шляхом – проанархічним.
Посилання
Hrytsenko P.Yu. Stepovyj hovir. Ukrains’ka mova: entsyklopediia. red. V.M. Rusanivs’kyj. K.: Ukrains’ka entsyklopediia, 2000. S.96-97.
Horlis-Hors’kyj Yu. Kholodnyj iar. L’viv: Chervona kalyna, 1992. 342 s.
Humylev L.N. Etnosfera: ystoryia liudej y ystoryia pryrody. SPb: YD Krystall. 576 s.
Humylev L.N. Etnohenez y byosfera Zemly. M.: AST, 2002. 560 s.
Hurevych M. K voprosu o dyfferentsyatsyy krest’ianskoho khoziajstva Ukrayny. Khar’kov, 1925. 96 s.
Doroshenko D. Moi spomyny pro davnie mynule (1901 – 1914). Vinnipeh, 1949. 538 s.
Irchan M. Trahediia Pershoho travnia. Spomyny z horozhans’koi vijny na Ukraini. Ch.I. N’iu-Jork: Molot, 1923. 163 s.
Zamriia O.O. Zapovit svomu pokolinniu. Dzherela z istorii Pivdennoi Ukrainy. T.5. Kn.2. Zaporizhzhia: Tandem U, 2005. Ts. 184 – 269.
Kubanyn M. Makhnovschyna. L.: Pryboj, 1926. 206 s.
Kuz’menko H. Schodennyk. Berezil’. 1991. № 3. S.128 – 143.
Lavriv P. Kolonizatsiia ukrains’kykh i sumizhnykh stepiv. Istorychnyj narys. K.: Prosvita, 1994. 56 s.
Makhno N. Vospomynanyia. V 3 t. T.1. Russkaia revoliutsyia na Ukrayne. K.: Ukraina, 1991. 218 s.
Memuary ta schodennyky. Dzherela z istorii Pivdennoi Ukrainy. T.5. Kn.1. Zaporizhzhia: 2005. 456 s., Kn.2. 489 s.
Rubel’ V. Istoriia. Zaporizhzhia: RA Tandem-U, 2003. (Starozhytnosti Pivdennoi Ukrainy; Vyp. 9.). 123 s.
Russkyj orfohrafycheskyj slovar’. M: Azbukovnyk., red. V. Lopatyna, 1999. 712 s.
Usna istoriia Stepovoi Ukrainy. T.1-3. Zaporiz’kyj kraj. Zaporizhzhia: AA Tandem, 2008. 492 + 516 + 512 s.
Suslyk R.L. Kryvavi storinky z nepysanykh litopysiv. Kozats’ko-khutorians’ka Poltavschyna v borot’bi proty moskovs’koho komunizmu. Anhliia, 1955. 337 s.
Chop V.M. Selians’ki rukopysy Pivdennoi Ukrainy iak istorychne dzherelo. Dzherela z istorii Pivdennoi Ukrainy. T.5. Kn.1. Memuary ta schodennyky. Zaporizhzhia: RA “Tandem-U”, 2005. S.47-74.
Chop V.M. Zaporoz’ke kozatstvo ta makhnovs’ke povstanstvo: poshuky tradytsij ta istorychnykh paralelej. Kozats’ka spadschyna. Al’manakh Nikopol’s’koho rehional’noho viddilennia NDI kozatstva Instytutu istorii Ukrainy NANU. Vyp.2. Dnipropetrovs’k: Porohy, 2005. S.136-140.
Chop V.M. Uchast’ natsional’nykh menshyn Pivdnia Ukrainy v makhnovs’komu rusi (1917 – 1921 rr.). Muzejnyj visnyk. 2013. № 13/2. S. 370 – 382.
Chop V.M. Selians’ki rukopysy iak dzherelo z istorii suspil’nykh rukhiv na Ukraini pershoi chverti KhKh st. Pershyj mizhnarodnyj konhres “Natsional’na perlyna Zaporozhzhia: vprovadzhennia innovatsijno-investytsijnykh tekhnolohij harmonizatsii bioekosystemy o.Velyka Khortytsia. Zaporizhzhia, 2004. S.131-134.
Chop V.M. Zbrojnyj konflikt makhnovs’kykh povstantsiv z nimets’kymy kolonistamy (1918 – 1919 rr.). Muzejnyj visnyk. 2017. № 17. S. 137 – 145.
Chop V.M., Lyman I.I. “Vol’nyj Berdians’k”: misto v period anarkhists’koho sotsial’noho eksperymentu (1918 – 1921 rr.). Zaporizhzhia: RA Tandem-U, 2007. 502 s.
Chop V.M. Nestor Makhno: Ostannij selians’kyj heroj. Kyiv: ArtEk: Mystetstvo, 2019. 294 s.
Chop V.M., Lyman I.I. Naschadky zaporozhtsiv: makhnovs’kyj rukh u Pivnichnomu Pryazov’i (1918 – 1921 rr.). Melitopol’: VB Melitopol’s’koi mis’koi drukarni, 2019. 609 s.
Chop V.M. Problema isnuvannia Zaporoz’kykh kozats’kykh tradytsij v istorii makhnovs’koho rukhu. Zapysky istorychnoho fakul’tetu ONU im. I.I. Miechnikova. Vyp. 17. S. 196 – 204.
Chop V.M. Stosunky makhnovs’kykh povstantsiv z bolhars’kymy kolonistamy Pryazov’ia (1919 – 1921). Naukovi zapysky. Pratsi molodykh vchenykh ta aspirantiv Instytutu ukrains’koi arkheohrafii ta dzhereloznavstva NANU im. M.S.Hrushevs’koho. T.11. K., 2005. S.171-187.
Chop V.M., Lyman I.I. Makhnovs’ki povstantsi Pivnichnoho Pryazov’ia (1918 – 1921 rr.) . Zaporizhzhia: Dyke Pole, 2018. 436 s.
Chop V.N. Marusia Nykyforova. Zaporozh’e: RA Tandem-U, 1998. 68 s.
Yanovs’kyj Yu. Chotyry shabli. Roman. Kyiv: Dnipro, 1996. 296 s.
Sysyn F. Nestor Makhno and the Ukrainian Revolution. The Ukraine, 1917-1921.: A Study in Revolution. Tsembrige. 1977. R.271-304
ISSN 
