ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КОНЦЕПТ І МОДЕЛЬ ДИПЛОМАТІЇ ШАРЛЯ МОРІСА ДЕ ТАЛЕЙРАНА-ПЕРІГОРА (1754-1838): ІСТОРИКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ
Ключові слова:
Європа, Франція, Віденський конгрес (1814-1815рр.), Ш.М. де Талейран-Перігор (1754-1838), інститути дипломатії, модель дипломатії, політико-дипломатична система, інституціоналізація, дипломатія, зовнішня політикаАнотація
За підсумками компаративного аналізу зовнішньої політики і дипломатії європейських держав раннього Нового часу (XVI-XVIII ст.) і Нового часу в статті подано модель європейської дипломатії досліджуваного періоду. Особлива увага приділяється інституціональному розвиткові суспільнополітичної думки та інституційно-дипломатичної практики в Західній і Центральній Європі. Визначено напрями розвитку теорії та практики зовнішньої політики і дипломатії в Європі раннього Нового і Нового часу, особливості їх формування і становлення у провідних державах Європи. У статті проаналізовано політико-дипломатичну діяльність Шарля Моріса де Талейрана-Перігора (1754-1838) – французького політика, дипломата і державного діяча, який відіграв ключову роль у становленні та інституціональному розвиткові французької державності доби раннього Нового і Нового часу.
Посилання
2. Jarrett M. The Congress of Vienna and its Legacy. War and Great Power Diplomacy After Napoleon / Mark Jarrett. – LondonNew York: I.B. Tauris, 2013. – 522 p.
3. Lentz T. Le congrès de Vienne. Une refondation de l’Europe, 1814-1815 / Thierry Lentz. – Paris: Perrin, 2013. – 400р.
4. Документы для истории дипломатических сношений России с западными державами европейскими, от заключения всеобщего мира в 1814 г. до конгресса в Вероне в 1822 г. – Т. І. – СПб., 1823.
5. Собрание трактатов и конвенций, заключенных Россией с иностранными державами / Сост. Ф.Ф. Мартенс. – Т. III-IV. Трактаты с Австрией. – СПб., 1876-1878; Т. XIV. Трактаты с Францией. – СПб., 1905.
6. Тарле Е.В. Талейран / Евгений Тарле. – М.:АСТ, 2010. – 352с.
7. Emmanuel de Waresquiel. Talleyrand. Le Prince immobile. Fayard, 2003.
8. Борисов Ю. В. Шарль Морис Талейран / Юрий Борисов. – М.: Рипол Классик, 2003. – 480с.
9. Лодей Д. Талейран: главный министр Наполеона / Дэвид Лодей / пер. с англ. И. В. Лобанова. – М.: АСТ, 2009. – 512с.
10. Castellot André. Perrin. Talleyrand, 1997.
11. Талейран Шарль Морис. Мемуары / Шарль Морис Талейран. – М.,1959. – 440с.
12. Webster C.K. The Congress of Vienna. 1814-1815 / C.K. Webster. – New York: barnes and Noble, 1963. – 213p.
13. Zieseniss Ch.J. Le congress de Vienn et l’Europe des prince / Ch.J. Zieseniss. – Paris, 1984. –366р.
14. Livet G. L’équilibre européen de la fin du XVе à la fin du XVIII е siècle / Georges Livet. – Paris: PUF, 1976. – 231р.
15. Duff Cooper. Talleyrand. Un seul maître: la France. Alvik Editions, 2002.
16. Barbiche B. Les institutions de la monarchie française à l’époque moderne. XVI-e – XVIII-e siècle / Вernard Barbiche. – Paris: Presses Universitaires de France, 2012. – 369р.
17. Black J. A History of Diplomacy / Jeremy Black. – Reaktion Books, 2010. – 312p.
18. Mowat Robert Balmain. A History of European Diplomaсy (1451-1789) / R.B. Mowat. – London: Hamden-Connecticute, 1971. – 311 р.
19. Ціватий В.Г. Дипломатичні битви на європейській шахівниці доби раннього Нового часу (ХVІ-ХVІІІ ст.) і Віденський конгрес (1814-1815 рр.): інституціональний фінал / В.Г. Ціватий // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Запоріжжя: ЗНУ, 2015. – Вип. 44. – Т. 2. – С. 43-49.
ISSN 
